Cappadocia medium trail: ультра неймовірною Каппадокією

0
515

 

Чому Кападокія?
Вперше у Туреччині побував ще у 2012 році. Це був спортивно-туристичний похід 4-ої категорії по Пн-Сх горам із заходом на вершину Качкар (3990м). Красиві гори, привітні турки, хамам, айран і чудові дороги, ще тоді лишили бажання якось повернутися.

І ось, напевно позаминулого року, на очі потрапив звіт когось з українців, хто біг ультра трейл у Каппадокії — Salomon Cappadocia Ultra Trail. Цікавий регіон та бюджетність поїздки, а крім того – можливість підзбирати трохи балів ITRA для UTMB – стимулювали зважитися на поїздку.

Підготовка

Коли вже усі квитки було куплено, готель заброньовано – трапилася халепа… Під час Бойко трейла набігав «коліно бігуна». На 2-а місяці практично повністю випав із бігу й тільки за півтора місяці до старту – зміг по-троху відновити підготовку.
Оповідь про систему відновлення – заслуговує на окрему статтю, тож скажу тільки у загальних рисах про кілька важливих моментів:
— основною помилкою – було через біль пробувати підготуватися на Chornohora Sky Marathon. Це тільки затягнуло процес одужання і за тиждень до старту – не міг пробігти більше пів кілометру без болю…
— довелося багато уваги приділити розтяжкам, розкаткам, масажам – тим елементам підготовки, на яких зазвичай «економив» час… Про користь масажу — тут.
— головним правильним рішенням було знайти тренера, який допоможе оптимізувати підготовку, дужже вдячний Олексію Прокопенко за тренувальний план, самі тренування та поради і настанови!
— початково реєструвався на «довгу» 119км дистанцію але в контексті проблем з коліном і довготривалої перспективи — прийшли з Олексієм до висновку, що є сенс перереєструватися на «середню» — 63км. Це було 100% правильне рішення!
— фізична підготовка – тільки «половина» справи, для повноцінної реабілітації дуже важлива – психологічна складова. Але про це – теж хочеться поговорити більш докладно окремо.

В сухому підсумку – з 20-30км на тиждень по-троху об’єми доповзли 40-60км/тиждень. Плавання. Велосипед. Розтяжки та розкатки blackroll-ом. За два тижні до старту — половинка на WizzAir Kyiv City Marathon — вийшло навіть вибігти з 1год 24хв.

За тиждень до старту – тренувався вже без наколінника чи тейпа, і коліно на Голосіївських гірках зовсім не непокоїло. Це було – міні-диво! Але старт – всього за 6 днів. І, я розумів, що при всьому оптимізмі – пробігти 60км+ на результат при такому кілометражі та ще й після травми – буде задачею непростою.

Логістика та проживання

Дістатися місця старту, яке знаходиться у місті Ургюп (Urgup) можна досить бюджетно – за 100 євро туди й назад при купівлі квитків менш ніж за пів року до старту. Є безліч варіантів перельотів, адже поблизу аж два аеропорти в містах Невшехір (Nevsehir) та Кайсері (Kayseri). Крім того, є автобусне сполучення з Анкарою. Ми з товаришем добиралися «туди» через Невшехір, «назад» – через Кайсері турецьким лоукостом Pegasus.

Організатори – забезпечують безкоштовний трансфер з аеропорту просто під двері готелю. Головне – не забути його «забронювати».
Щодо проживання – найзручніший і, мабуть, найдешевший варіант буде вибрати котрийсь із готелів, які пропонують організатори. Із плюсів — для учасників є знижка і це не далеко від місця старту. Так, в Mustafa hotel, де зупинялися з товаришем, номер обійшовся у 75 долларів за 4 ночі на людину. Це зі сніданком та вечерею у вигляді шведського столу. Як ми жартували: тут тільки на одному харчуванні – вартість проживання можна окупити :-)) Плюс, був холодний басейн та можливість сходити у хамам чи сауну. А це після забігу – буде більш ніж актуально.

Спорядження

При видачі стартових номерів кожен учасник мав пред’явити обов’язкове спорядження:

  • пляшки чи питна система на 1л
  • ізофолія
  • ліхтарик+батарейки
  • ємність (чашка/стакан) для води, коли, ізотоніка (на ПП стаканчиків не було)
  • дощезахистна куртка
  • мобільний з екстреним номером оргів
  • кепка/баф
  • свисток

Вранці було досить прохолодно 9-10С, навіть накрапав дощик, однак у футболці, шортах – бігти було цілком Ок. Можна вдягнути рукава на перші кілометри, поки тіло зігріється.

Дехто з бігунів – біг старт у шосейних кросівках. Однак, все ж не скрізь це зручно, на деяких ділянках хоча б легковиражений протектор на кросах – потрібен.

Спорядження на старт:

  • кросівки Trailroс285 #Inov8
  • гольфи #Hummel
  • шорти компресійні #2XU
  • футболка з #Bojko trail
  • рукава #Nutrixxion
  • трейловий пояс Free Belt Pro #Compressport
  • годинник Spartan ultra #Suunto
  • баф
  • сонцезахистні окуляри

Крім того взяв:

  • наплічник #UltimateDirection 11L
  • куртка-вітрівка з капюшоном (із обов’язкового спорядження)
  • ізофолію
  • пластикову «чашку», що складається — на 200мл
  • мобільний
  • свисток
  • питна система #Inov8 на 2L + 2 пляшки з-під моршинської по 0,5L
  • ліхтарик #petzl
  • стартовий номер
  • гелі — 8шт #Nutrixxion
  • гель-ізотонік — 1шт #Stealth
  • батончики — 3шт #Nutrixxion + 3шт #EatMe (без цукру)
  • магній – 2шт #Nutrixxion
  • сольові капси — 8шт #Eliksyr
  • 0,5L ізотоніку #Eliksyr – в питній системі

Харчуванн-гідратація

У важливості цієї компоненти переконався ще на Бойко трейлі. Їжі розраховував на 6-6,5 годин бігу, один гель чи батончик кожні пів години. Їжа на 2-ох КП – додаткове підживлення.

Пів літра ізотоніка залив у систему але з ним не склалося – бо забилася трубка, тож мусив на першому КП його просто вилити. Далі біг вже на воді і колі.
Кожні 40-50хв приймав сольові капси, на 30-у та 50-у км – випив магній від судом.
Загалом, система ще раз показала свою дієвість для мене. Не було «упадку» сил, симптомів зневоднення чи судом. Це при тому, що з 11 години – сонце палило нещадно.

Перед стартом

Ми прилетіли з товаришем в Чт, тож у Пт вже зранку пішли отримувати стартові пакети учасника. Тут зустріли чимало друзів-знайомих з України. Як ні як – цього року на стартах в рамках Salomon Cappadocia Ultra Trail брало участь аж 49 українців!

Стартовий пакет включав:

— стартовий номер учасника + «жменя» булавок:)
— брошура
— кілька рекламних буклетів
— футболка синтетична #Salomon
— передстартова вечеря (паста паті)
— післяфінішна вечеря
— медаль фінішера (після фініша:)
— фліска Salomon (після фініша — для дистанцій 63км та 119км)

А також ще раз згадаємо про:
— трансфер з аеропорту і в аеропорт (без бронювання – це 60 лір)
— знижка на проживання у деяких готелях до 50%

При ціні стартового пакету на деяких наших стартах, яка наближається до вартості стартового у Каппадокії (48 євро – вартість реєстрації на довгу дистанцію, на середню — і коротку — вона менша) – стартові пакеті пакети значно скромніші…

Експо та Брифінг

Експо було невелике. Ціни – не надто дешеві навіть порівняно з нашими у тих самих магазинах Salomon i Suunto. Поруч з наметами відомих брендів – така сама кількість «турецьких аналогів» – значно дешевших але й менш якісних при прискіпливому огляді.

Забравши стартовий пакет – повернувся до готелю і поспав годинку-півтори вобід, адже старт був о 7 ранку, а це означало ранній підйом. Пообіді – відвідав передстартовий брифінг на якому у загальних рисах розповіли про особливості траси. Не скажу, що почув багато чогось нового, порівняно з інформацією на сайті чи в брошурі.

Паста-паті

Все було організовано чітко, вцілому смачна паста. Щоправда салат – був надто гострим. А суп і овочі не пробував, бо їсти неапробовану до того їжу впереддень гонки – ризиково.

Спати ліг по-раніше, попередньо запаривши вівсяну кашу. «Поснідав» о 3год ночі — і знову ліг додивлятися сни. Все потрібне до ультра було зібрано-зпаковано, тож  — основний будильник стояв на 6 ранку.

СТАРТ

О пів на сьому ранку – неширока вуличка перед аркою вже була майже наполовину заповнена учасниками. Як не як – близько 1000 чол. стартувало на дистанціях 63км+ (CMT) і 119км (CUT).

І – невеликий шок. На весь цей натовп – стояла одна машина з 4-а туалетними кабін

ками (2-а з одного боку для жінок, 2-а з іншого – для чоловіків). Це мабуть була «кара» за нарікання на кількість туалетних кабінок на Київському марафоні :)) Втім, черга рухалася швидко, тож після відвідин WC за 7хв до старту – вже пробивався у перші ряди по-ближче до арки. Еліта, людей 20, спершу була відгороджена від решти але потім – загорожу просто прийняли і я опинився у 4-5 ряді щільнонапакованих атлетів.

Зворотній відлік 10…9… 1 і… – побігли!

1-10,5км (Urgup-Ibrahimpasha)

Перші 500 метрів треба було бігти під гірку бруківкою, тож це трохи стримувало любителів «бігти на всі гроші зі старту». Але, звісно, не всіх 🙂 Я ж не надто поспішав, по-троху розганяючись та прогріваючись. Після перших км почав підбиратися до лідерів. Втім при темпі 4:01-4:30 як показували Spartan ultra – їхні спини майоріли десь далеко-далеко на пагорбах чи то у низинах.
Підйоми спуски чергувалися з рівними широкими ділянками, де можна було розігнатися. На першому КП – затримався трохи більше ніж планував – поки вилив розбирався з гідропаком із ізотоніком. Зрештою вилив ізотонік взагалі. Натомість волонтери вже набрали мені в пляшечки воду та колу. Можна бігти далі.

10,5-28км (Ibrahimpasha-Uchisar)

Після досить плавного підйому – стежка у низинці з трохи підмоченим піском. Втім для моїх кросів (#Trailroc285) це не було проблемою, тож просто котив вперед. Сонце було досі за хмарами – біглося добре. В одному місці, перед підйомом – розмітка різко пішла вгору. Я ж «з розгону» просто пробіг ще метрів 10 стежкою, доки не опинився у колючих кущах, звідки було не так просто вибратися 🙂
Бігли останню частину траси групою 4-и людини. Два «соточника» і нас двоє — на 60км+.

28-35км (Uchisar-Goreme)

Майже одразу після КП — двоє людей з нашої 4-и почали нарощувати темп. Так і бігли – то вони, то я попереду. В одному місці – пропустили різкий поворот з широкої дороги — на городи. Нічого, пробігли метрів 50-70 і повернулися…

Кілька разів перечіплювався об якесь каміння – втім не падав. Захистні накладки на носочках кросів та запасу простору перед пальцями – і всі нігті лишилися на місці та здорового кольору 🙂

З 30км вже почала відчуватися втома у ногах – сили ніби ще є, а от бігти важко. Певно 38км – мені б сьогодні вистачило :))
Пульс, як показували Спартани – був через постійні перепади висоти досить високий, в середньому на рівні ПАНО, а місцями й того вище.

35-48км (Goreme-Cavusin)

Ось почалися траверси, які, здавалося, не закінчаться ніколи. Кількох учасників вдається обійти на підйомах. Саме обійти, а не оббігти. Попри те, що траса бігова і ніхто зі знайомих, які тут бігали, не рекомендував брати палиці – на цьому відрізку на крок доводилося переходити частенько… Але нехай – зате отримав гарний досвід, бо ж поки довше 21км без палиць на змаганнях не бігав 🙂
Сонце починає виповзати з-за хмар і припікати. Доводиться терпіти та відганяти думки про спеку. Пів літра коли та води – заледве вистачає до КП.

48-54км (Cavusin-Akdag)

Одразу за КП – затяжний підйом на кількасот метрів та кілька км. Волочуся пішки й згадую про свої трекінгові палиці. Так, тут би можна було чимало часу зекономити. Ноги заледве рухаються – втім знаю, що треба йти вперед. Трохи відволікають неймовірні краєвиди. Вже на плато – нагадує про себе коліно. Біль не сильний, ниючий то затухає, то знов «прокидається».
Пів літри коли і води – заледве вистачає на ці 6км. Підйом забирає чимало сил… Перед КП — нарешті хоч і невеликий — але спуск!

54-63к (Akdag-Urgup-фініш)

Тут вже більша частина траси була рівною або ж невеличкі підйоми чергувалися зі спусками. Нічого видовишного – дорога кружляла якимись садами, проходил повз городи… Бігти й тримати темп ставало все важче. Ноги не слухаються. До фінішу менше 10км але вибігти їх за 45хв, які лишилися – справа майже не реальна. Дослухаюся до чергового сигналу Спартанів (вібрують кожен км). Знаю – ще зовсім трохи… З’їдаю гель з кофеїном, який приберіг для фінішної ділянки. Пробую прискоритися – але вистачає цього прискорення не на довго.

Перед самим фінішем – помічаю перед собою учасника, якому теж судячи з усього непереливки. Однак покручена вулиця і бруківка – не дають розігнатися. Фінішна арка з’являється несподівано – і вже суперника не дістати. Що ж, значить — next time… Розслабляюся та забігаю на фініш 🙂

Результат

Фінішував за 6год 13хв з секундами, 10-ий в абсолюті (9-ий в категорії 40- (так, це така категоріяу турків:)) з майже 500 учасників, 31 людина не завершили дистанцію – в т.ч. кілька про-атлетів. Як для того стану, у якому був ще півтора місяці до старту – то результат можна назвати «неймовірним». Втім, по відчуттях — ще два-три тижні для підготовки і вибігти з  6 год було б реально, траса цілком дозволяє.

Після фінішу

Одразу пошкутильгав за водою, а потім у масажну зону. Тут трохи порозтягували та зробили лайтовий масаж. Далі – захожу у фуд-зону, поки п’ю воду, з’їдаю трохи макаронів. Перчений салат – зовсім не лізе, як і овочі.
Збираю свої речі та йду до готелю. Там – холодний душ та дужже холодний басейн. Стає трохи по-легше. Перевдягаюся та йду до фінішу – зустрічати земляків-фінішерів.
На наступний день – походили околицями й прийняв гарячу ванну ввечері. І вже прилетівши додому наступного дня – порозминав м’язи на #blackroll – і від крєпатури лишилася тільки згадка 🙂

Що ж, на останок, хочеться щиро подякувати всім, хто підтримував та вболівав!

Насправді, кожен «великий» старт, виступ і результат — це не тільки ті зусилля, які ти вкладаєш при підготовці. Це підтримка, енергія багатьох людей — сім’ї, тренера, одноклубників, Партнерів, друзів (в тому числі на ФБ:), колег по роботі…

Дякую, моїм коханим дружині Юлі та донечці Валі, які всіляко підтримували та допомагали і надихали при підготовці! Так склалося, що старт у Каппадокії припав на Мамин ювілей – тож долання цієї дистанції присвячую тобі, Мамо!

Дякую Олексію Прокопенко за грамотне підведення до старту, а всім друзям з Endurance School – за класну компанію при підготовці!!!

Дякую, моїм Партнерам Nutrixxion Україна за гелі, батончики та магній, а Eliksyr — за ізотонік та сольові капси! Обійшлося без судом, хоча балансував на межі 🙂

Дякую, Suunto Ukraine за можливість протестувати Spartans ultra! Справді класний годинник з потужнім функціоналом! Зрозумів, що такі бігові гаджети – окуповують свої гроші!

Дякую INOV-8 Ukraine за можливість протестувати кросівки #Trailroc285! Це практично ідеальне взуття для Каппадокії, яке майже не відчувається на ногах.
Дякую Blackroll Україна за можливысть якісно відновлюватися при підготовці до ультри! На жаль обмеження по вазі та габаритах – не дозволили взяти ролл з собою до Туреччини, одразу після забігу – його дужже не вистачало! Що значить «розкатуватися» регулярно 🙂

Чи хотів би я повернутися до Каппадокії наступного року?

— Так. Там же ще стільки всього лишилося подивитися! А крім того, можливість «вловити за хвіст» літо, коли у наших широтах вже панує осінь – мені теж дуже подобається 🙂
Тож сподіваюся – все складеться 😉

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here

Капча загружается...